Тухікова Фаїна Михайлівна

              вихователь вищої категорії 

Як ми живемо?  - Ось так!!!

Як вранці сонце посміхнеться –

Зарядку робимо, як ведеться.

Із задоволенням займаємось –

Уму – розуму навчаємось.

Добре ми тварин вивчали –

Їх усіх запам’ятали.

 Дуже любимо ми грати:

Пазли – кубики складати.

 Робимо масаж точковий –

Будемо завжди здорові.

Добре з друзями нам грати -
Різні замки будувати.

 Влітку добре працювали:

Щедрі врожаї зібрали!

Свята із друзями відзначаємо –

Про Україну – неньку пісні співаємо.

ЗНАЙОМИМО ДІТЕЙ ЗІ СВЯТАМИ Й ОБРЯДАМИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

  НОВИЙ РІК – одне з найдавніших і найпопулярніших календарних свят.     Новорічні свята вважалися чарівним часом, коли пробуджувалася й ставала небезпечною всіляка нечиста сила. Побутувало уявлення про те, що у новорічну ніч відкривається небо і в Бога можна попросити що завгодно. Дуже довго жила віра в те, що характер новорічного свята впливає на долю всього року. На цьому грунті сформувалися звичаї, обряди, заборони та обмеження, в яких яскраво відбився світогляд хлібороба, його невпевненість у завтрашньому дні, страх перед стихійними силами природи.

     Традиційна новорічна обрядовісгь українців – це ціла низка зимових свят, серед яких виділяється період дванадцятидення з кульмінаційними точками 25 грудня (Різдво), 1 січня (Новий рік) і 6 січня (Хрещення) за ст. ст. Навколо цих дат церковного та громадянською календаря протягом віків склався надзвичайно багатий комплекс звичаєвості. Останній день старого і перший день нового року українці відзначали як свята Меланки (Маланки) і Василя. Вечір 31 грудня за ст. ст.  називали щедрим або багатим, до нього готували багатий святковий стіл. Тоді ж давалися до різноманітних магічних ритуалів. Наприклад, господар підходив з сокирою до дерева, звертаючись до нього: « Як уродиш – не зрубаю, як не вродиш – зрубаю» – і тричі легенько торкався сокирою стовбура. Наслідком цих дій мав бути рясний урожай фруктів. Щоб улітку позбутися гусені, тричі оббігали садок босоніж тощо.

     Побутували численні новорічні прикмети й ворожіння. Яскраво ігровий характер мали ворожіння про шлюб.

     Специфічними складовими традиційного  українського новоріччя були величальні обходи й поздоровлення (щедрування, засівання), рітуальний обмін вечерею, обряди та ігри з масками ("Маланка", "Коза") та ін. Деякі з них широко побутують й донині.

    "МАЛАНКА" ("Меланка") – традиціиний новорічний обряд із використанням масок. Назвою він зобов'язаний св. Меланії, день якої за церковним та юліанським календарем припадав на 31 грудня за ст. ст.     За давньою традицією роль головного обрядовою персонажа – Маланки – грав хлопець, перевдягнений у жіночий народний костюм. Інші ролі також виконували парубки. Лише подекуди меланкували й дівчата.

     Обряд, що проходив від аграрно-магічних звичаїв давніх слов'ян, у XIX ст. трансформувався у громадську святкову забаву, своєрідний сільський карнавал, у якому важливе місце займали шлюбні мотиви. Масковані учасники новорічної процесії розігрували кумедні сценки-інтермедії. Маланка зображувала господиню, що все робить недоладно: б'є посуд, миє піч водою, а лави підмазує глиною, підмітає сміття від порога до середини хати тощо. У деяких селах Буковини й Прикарпаття виконували колективний загальносільський танець за участю ряджених, влаштовували ігри біля громадського вогнища, ритуальну боротьбу масок, колективну трапезу.

     ЩЕДРУВАННЯ – давній звичай новорічних обходів, під час яких групи щєдрувальників (переважно молоді) піснями славили господарів, бажали їм здоров'я й достатку, за що отримували винагороду. Щедрування супроводжувалося магічними діями, музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми з масками. Обрядових новорічних пісень – щедрівок (різновид колядок) співали окремо господарю, господині, хлопцю, дівчині, усій родині. Були щедрівки дитячі, жартівливі, пародійні.

    ЗАСІВАННЯ (посипання) – давньослов'янський новорічний звичай. У перший день Нового року дорослі й діти, переважно чоловічої статі, ходили від хати до хати, символічно засіваючи хлібні зерна і бажаючи господарям щастя, здоров'я, щедрого врожаю. Широке розповсюдження мали побажання, виконувані речитативом.

    Посипальників, що ходили невеличкими групами приймали як самих бажаних гостей, запрошували сісти до столу, щоб добре все сідало або шоб свати сідали (так казали там, де були незаміжні дівчата). Нерідко хлопчаки наслідували квоктання курей, а їх, жартуючи, смикали за чуба або за вуха, щоб курчата були чубаті, вухаті й волохаті. У деяких місцевостях перший засівальник повинен був обмолотити макогоном сніп жита, що стояв на покуті від Різдва.

     Після закінчення всіх обрядових дій господарі пригощали посипальників яблуками, бубликами, пиріжками та іншими ласощами, часто давали й дрібні гроші. Зерно, що вони розкидали по хаті, господиня збирала і давала куркам, щоб краще неслися.

ВИВЧІТЬ З ДИТИНОЮ ДО СВ'ЯТА!

vСійся, родися  жито, пшениця, всяка пашниця –

Щоби родило в землі, щоби був хліб на столі.

І на полі і в стодолі щоб добра було доволі.

Хай Вам буде рік добрий, а вік довгий!

Сію, сію, посіваю на всі чотири боки,

Щоби Ви всі були здорові іще довгі роки.

Сію, сію пшеницю, щоб родила Вам пашниця,

Щоби Вам було доволі в хаті, в стайні і в коморі.

А по сій мові – бувайте здорові!

v На щастя, на здоровʼя, на Новий рік ледве я торбу до Вас приволік.

А в тій торбинці – яснії зорі, щоб Вам родила пшениця у полі.

А в тій торбинці – місяць ясненький, на Вашім столі щоб був хлібчик біленький.

А в тій торбинці – вітрець – вітрило, Вашій худобі добре б ся жило.

А в тій торбинці – листячко дуба, була би здорова родина люба.

Все з тої торби Вам висипаю, в торбу покласти гарно прохаю:

Кільце ковбаски, шматочок сала, пампух, горішків, яблучок пару.

Можна ще дати меду горнятко, щоб увесь рік жилося сладко!