“Ріка вмирає без джерел, 
Дерева сохнуть без коріння. 
У ріднім краї ти – орел, 
             Твій родовід тут – покоління. ”               
                                                                                                                                                                                                                

Патріотичне виховання починається з  доброти.

Виховання патріотизму зараз перебуває у центрі уваги суспіль­ства, адже події на сході України певною мірою є одним з наслід­ків неуваги до громадянського виховання у нашій державі. Є багато різних міркувань про те, що таке патріотизм, як і з якого віку треба його плекати... Дедалі більше вчених звертають увагу на взаємозв'язок виховання доброти як моральної риси й ставлення майбутніх громадян до долі своєї рідної зем­лі. Тільки людина, яка вболіває за долю рідних і чужих людей, проявляє милосердя і робить свідомий вибір на користь добра, може стати справжнім патріотом. Тіль­ки така людина ніколи не зрадить Батьківщини. Тож виховання патріотизму маємо починати з виховання доброти. Як це робити?

ПЕДАГОГІЧНІ ЗАПОВІДІ В.СУХОМЛИНСЬКОГО

» Мистецтво і майстерність виховання поляга­ють у тому, щоб маленька людина жила у світі високих ідей добра, радості й щастя і завдяки цьому усвідомлювала свою велич і справді ста­вала великою.

♦   Величезною моральною системою, що обла­городжує дітей, є творення добра для людей; найголовніше, щоб совість не дозволяла ма­леньким громадянам проходити повз тих, хто потребує допомоги, турботи, ласки, сердеч­ності, співчуття, щоб добро людині дитина ро­била не з бажання відзначитися серед інших, а з безкорисливих спонукань.

♦    Нам, вихователям, потрібно вкласти в голови дітей думку, що в тому, як людина ставиться до горя, біди, страждання, відчаю, тривоги, болю душі своєї та інших людей, проявляєть­ся її ідейна серцевина, її ставлення до добра і зла, до ідеалу.

♦   Ідея добра має жити у душі педагога, щоб нею можна було зміряти все, що робиться в будь-якому, найвіддаленішому куточку нашої планети.

♦   Мета виховання полягає в тому, щоб, мораль­но удосконалюючись, людина у своїх відноси­нах з іншими перемагала зло.

♦   Органічне злиття в юній душі праці, щастя і обов'язку — неодмінна умова тяжіння до добра і нетерпимості до зла. Разом з дітьми вмійте обурюватися злом і доводьте своє обурення до кінця, протиставляючи йому добро.

 ♦ Дитина має розуміти, що з того часу, як вона робить свій перший крок, старші — рідні, близькі й зовсім незнайомі, "чужі" — оцінюють її вчинки, поведінку, моральне обличчя зага­лом як добро або як зло, бачать у ній добре й погане.

Дорослі (вихователі, педагоги, батьки) мають бути прикладом для дітей, творити добро і спря­мовувати дітей на такі прояви доброти, як чем­ність, співчуття, милосердя, поступливість, доб­родійність.

Лише так плекаючи зміну, можемо бути впев­неними у мирному й світлому майбутньому нашої країни.

Дороговказом для дорослих, завдання яких — спрямувати дитину на шлях Добра, можуть ста­ти такі слова В.Сухомлинського: "Моя влада над

дитиною — це здатність дитини реагувати на моє слово, яке може бути теплим і ніжним, ласкавим і тривожним, суворим і вимогливим, — і завжди му­сить бути правдивим і доброзичливим... Я твердо вірю в те, що виховати дитину можна насамперед ласкою, довірою, добром".

Батьківська хата

З неї ми йдемо в світ і сюди неодмінно повертаємося – принаймні подумки, - коли життя випробує нас на стійкість. І щасливий той, хто може вклонитися рідній оселі з вдячністю та любов'ю.  І гірка доля тих, кому повернення до першоджерела приносить лише розчарування.